ЛГБТ+ родини – звичайні, але під прицілом: Як політичні дебати шкодять нашим дітям

Пізно ввечері одного четверга ми з моєю партнеркою сиділи на підлозі у ванній кімнаті з нашою донькою-підлітком. Її мучив шлунковий грип, і її нудило майже щогодини – такий довгий і виснажливий вечір, який більшість батьків одразу впізнають. Ми по черзі прали білизну, перевіряли її температуру і намагалися переконати її випити хоч трохи води між нападами нудоти. До ранку ми були виснажені, але раді, що їй стало трохи краще. Це була цілком звичайна ніч батьківства. Родини, такі як наша, більшість часу роблять саме те, що роблять інші родини. Ми допомагаємо з домашніми завданнями, возимо дітей на гуртки, сперечаємося про час біля екранів, хвилюємося за оцінки і сподіваємося, що виростимо вдумливу і порядну дорослу людину. <h2>Наші родини як політичний інструмент</h2> Але в моєму штаті, і все частіше по всій країні, родини, такі як наша, також є предметом дебатів для законодавців. Я – квір-мама, а мій партнер – трансгендерний тато. І ми виховуємо підлітка в Айові. Цього року в десятках законодавчих зборів штатів, включаючи мій рідний, законодавці запропонували законопроєкти, які обмежують визнання ЛГБТ+ батьків та таких родин, як наша, у школах, бібліотеках, системах опіки, медичних закладах та інших сферах. <h2>Законодавчий наступ на ЛГБТ+ родини</h2> За даними Американського союзу громадянських свобод, лише минулого року в законодавчі збори штатів було внесено понад 600 законопроєктів, що стосуються ЛГБТ+ людей. Багато з них зосереджені на школах, навчальних програмах, книгах і на тому, чи можуть ЛГБТ+ люди бути відкрито визнані. Проте за цими дебатами стоять реальні родини. За оцінками, 2,57 мільйона ЛГБТ+ дорослих у Сполучених Штатах виховують 5 мільйонів дітей. Це не просто цифри, це мільйони історій, мільйони сердець. <h2>Ціна політичних ігор: Діти слухають і страждають</h2> Навіть коли багато з цих законопроєктів не проходять, повідомлення вже доходить до адресата. Діти місяцями слухають, як дорослі на місцевому, державному та національному рівні сперечаються про те, чи мають бути їхні родини відкрито визнані, тихо ігноровані чи взагалі стерті з тих місць, де вони проводять більшу частину свого часу. Родини, такі як наша, спостерігають, як наша людяність стає політичним об'єктом для дискусій. <h2>Людський вимір за статистикою</h2> Коли політики обговорюють такі родини, як моя, страждають наші діти. Вони чують, як їхні родини стають темою для суперечок, як їхнє існування піддається сумніву. Це може призвести до відчуття сорому, ізоляції та тривоги. Незважаючи на це, вдома ми намагаємося тримати життя приземленим і нормальним. Ми готуємо вечерю, допомагаємо з уроками, святкуємо маленькі перемоги та долаємо щоденні виклики, як і будь-яка інша родина, намагаючись захистити наших дітей від шуму та упереджень зовнішнього світу.