Ненависть – це епідемія, яку ми продовжуємо ігнорувати: заклик до нашої спільноти

У 2016 році, після жахливої стрілянини в нічному клубі Pulse, було висловлено думку, що ненависть поводиться як інфекційний агент, а насильство – це епідемія, яку ця ненависть породжує. Минуло вісім років, і хотілося б сказати, що цей спалах сповільнився. На жаль, статистика та реальність розповідають зовсім іншу історію. Ненависть не тільки збереглася, вона мутувала, знайшла нові канали для поширення та нові можливості для свого відтворення. Недавній напад на Берлінський Прайд та інші прояви агресії роблять одну річ болісно зрозумілою: ми, як суспільство, досі відмовляємося ставитися до ненависті з такою ж терміновістю, як до надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я. <h2>Ненависть як збудник хвороби</h2> Як фахівець із громадського здоров’я та лікар-інфекціоніст, автор цих думок, присвятив свою кар’єру відстеженню патогенів. Я знаю, як вони поширюються. Я знаю, як вони мутують. Я знаю, як вони використовують слабкі системи. Ненависть дотримується тих самих правил. Вона поширюється через риторику, мутує через ідеологію та процвітає в середовищах, де стигма є політикою, а дискримінація – нормою. Коли ми не втручаємося, ненависть робить те, що робить кожен неконтрольований збудник: вона спричиняє хвороби, травми та смерті, яким можна було б запобігти. Коли було вперше описано ненависть як інфекційний агент, подібний до вірусу, бактерії чи паразита, дехто вважав це метафорою. Але це не так. Ненависть має своїх переносників (вектори) – політиків, лідерів думок, екстремістські мережі. Вона має свої резервуари – дискримінаційні закони, соціальну стигму, екосистеми дезінформації. І вона має свої симптоми: стрілянини, напади, переслідування, хронічний стрес та руйнування стійкості нашої спільноти. <h2>Напади на Прайд: удари по імунітету спільноти</h2> Напад на Берлінський Прайд є хрестоматійним прикладом гострого спалаху. Прайд має бути святом радості, опору та спільнотного імунітету, місцем, де ЛГБТ+ люди збираються, щоб протистояти хронічному впливу стигми та дискримінації. Коли насильство вибухає в цьому просторі, це не просто напад на окремих людей; це напад на громадське здоров’я нашої спільноти. Це руйнує відчуття безпеки, сіє страх і підриває нашу колективну здатність боротися зі щоденними викликами. Ми, як українська ЛГБТ+ спільнота, як ніхто інший, розуміємо ці загрози. У країні, що бореться за своє існування, ми також боремося за своє право бути собою, за свою безпеку та за прийняття. Ігнорувати ненависть – це дозволяти їй вільно поширюватися, завдаючи непоправної шкоди. Настав час визнати ненависть як реальну та небезпечну загрозу громадському здоров’ю, яка потребує негайного та системного реагування з боку суспільства та держави. Наше виживання та добробут залежить від цього.