Рішення, що колись боліло мені, тепер може захистити транс-молодь: Суперечка навколо інклюзії в американських скаутах

<h2>Історія, що повторюється? Скандал навколо інклюзії в скаутах</h2> У лютому цього року світ сколихнула новина, яка змусила багатьох з нас, представників ЛГБТ+ спільноти, відчути дежавю. Міністр оборони США Піт Хегсет оголосив, що "Скаутинг Америки" (Scouting America) підписав Меморандум про взаєморозуміння з Міністерством оборони. Його слова пролунали як дзвін, що сповіщає про відкат назад: він описав це як скасування всіх інклюзивних змін, яких "Скаутинг Америки" досяг за останнє десятиліття. Йшлося про членство лише за біологічною статтю, роздільні за статтю приміщення та припинення всіх програм з різноманітності. Скаутам було дано шість місяців на приведення у відповідність до цих нових, жорстких правил. Для нашої спільноти це означає прямий удар по транс-молоді та їхньому праву бути частиною скаутського руху. <h2>Моя особиста битва: Від вигнання до Суду</h2> Я знаю не з чуток, що відбувається, коли скаутинг стає полем битви за те, хто має право належати. У 1990 році, коли я був геєм, "Бойскаути Америки" (Boy Scouts of America), як тоді називалася організація, виключили мене зі своїх лав. Коли мені виповнився двадцять один рік, я подав на них до суду. Вісім років потому, у 1998 році, Верховний Суд США у справі "Бойскаути Америки проти Дейла" (Boy Scouts of America v. Dale) ухвалив рішення 5-4, що скаути мали право за Першою поправкою Конституції виключати мене. Це рішення було нищівним. Я дізнався новину від когось, хто почув її по радіо, стоячи в офісі Lambda Legal. Все, чого я хотів, це бути деінде, але я знав, що мушу вийти і сказати світові, що з цього вийшло щось позитивне, хоча я відчував себе зламаним. Це рішення ґрунтувалося на принципі, який є надзвичайно важливим зараз: уряд не може вказувати приватній асоціації, кого вона повинна приймати в члени, якщо це суперечить вираженню цінностей та поглядів самої організації. <h2>Парадокс правосуддя: Як рішення проти мене може захистити інших</h2> Саме тому нинішня суперечка є такою гострою. "Скаутинг Америки" розповів зовсім іншу історію, ніж та, що її озвучив Хегсет. Генеральний директор організації заявив, що трансгендерна молодь все ще вітається. У їхньому пресрелізі не було згадано жодного з тих термінів, які описав Хегсет. Керівники місцевих загонів, за наявною інформацією, отримали від національного керівництва запевнення, що хоча офіційний меморандум про взаєморозуміння існує, "не все, що сказав Хегсет, є в ньому". Ці розповіді важко узгодити. Один документ міг би відповісти на всі питання: сам підписаний Меморандум про взаєморозуміння. <h2>Протиріччя та боротьба за прозорість</h2> Пентагон публічно описав цю угоду. Він вибірково цитував її. Він використовував її, щоб обумовити військову підтримку скаутів та їхній доступ до військових об'єктів. Але коли я в березні подав запит згідно із Законом про свободу інформації (FOIA), щоб побачити цей документ, уряд… ну, повного документа ми так і не отримали. Відсутність прозорості в такій важливій справі, яка стосується прав та інклюзії, є неприпустимою. Ця ситуація створює неймовірну іронію: те саме рішення Верховного Суду, яке колись дозволило дискримінувати мене, дозволяючи приватним організаціям встановлювати власні критерії членства, тепер може бути використане для захисту "Скаутингу Америки" від державного тиску змусити їх відмовитися від інклюзії транс-молоді. Якщо "Скаутинг Америки" дійсно хоче бути інклюзивним і вважає це частиною своїх цінностей, то рішення 1998 року може виявитися їхнім союзником у боротьбі за право приймати всіх, хто відповідає їхнім ідеалам, незалежно від гендерної ідентичності. <h2>Що далі? Надія на захист транс-молоді</h2> Ця боротьба ще далека від завершення. Ми, як ЛГБТ+ спільнота, повинні уважно стежити за розвитком подій. Прозорість і доступ до повного тексту Меморандуму є ключовими для розуміння справжніх намірів та наслідків. Історія показує, що шлях до повної інклюзії довгий і вибоїстий, але ми не маємо права здаватися. Моя особиста історія болю і боротьби тепер може стати несподіваним інструментом для захисту прав нового покоління ЛГБТ+ молоді. І це, безумовно, дає надію.